Альбом 1996 року Filosofem часто називають "зоряною годиною" Burzum, що вельми іронічно для альбому, наповненого музичними осколками. Стверджується, що вони були написані в різний час, але записані одночасно у березні 1993 року (звідси унікальне поєднання норвезьких і англійських текстів), а потім скомпільовані та випущені через два роки після 15-річного ув'язнення їхнього творця за звинуваченням у вбивстві! Але, оскільки, як відомо, глава Burzum Varg Vikernes зберігав свої роботи місяцями, перш ніж випустити їх на загальний огляд, слухачі, які вперше почули альбом, виявлять, що загальна музична естетика Filosofem не відрізняється від попередніх наріжних каменів його кар'єри, таких як Det Som Engang Var і Hvis Lyset Tar Oss. Примарно затягуюча "Burzum" (буквально перша пісня, яку Вікернес написав для свого музичного проєкту, що зароджувався), що відкриває "Burzum", і, потім, дводільнична "Gebrechlichkeit", що контрастує брудні гітари з жужжащими електронними мелодіями, доповнюючи їх прикладами сумно беземоційних розповідей Вікернеса та болісних завивань (які, можливо, доводять, що жоден ув'язнений, який страждає на шизофренію, ніколи не почуватиметься наодинці з собою). Серед них вирізняється, мабуть, найкраща композиція Burzum: "Jesu Død" ("Смерть Ісуса") - бластбіт із безліччю багатошарових, підступних гітарних партій - настільки ж захопливий, наскільки й гіпнотичний. А в 25-хвилинній "Rundtgåing av Den Transcendentale Egenhetens Støtte" ("Прогулянка навколо трансцендентального стовпа сингулярності") Вікернес зібрав свій найвагоміший музичний фоліант - якщо не у творчому, то в буквальному сенсі, оскільки його безмежно повторювані електронні патерни (що нагадують скупі класичні канони) не мають металістичної складової, а відтак не всім припали до смаку. Це анітрохи не применшує того факту, що всі музичні амбіції Filosofem (включно з короткими історіями, написаними Вікернесом для буклету CD, що обрамляють сенс пісень) було реалізовано практично повністю з перших дублів, без використання студії або навіть справного записувального обладнання. Замість цього Варг просто підключив свою гітару, педаль fuzz і, за його власними словами, "найгірший мікрофон", який він зміг знайти, прямо до стереосистеми свого брата, щоб домогтися характерного похмурого, lo-fi звучання альбому. Те, чого він домігся, було унікальним, чудовим, та ще й історичним, оскільки Filosofem продовжує залишатися однією з найбільш значущих робіт в історії блек-металу, незважаючи на невлаштоване особисте життя його творця.
- Едуардо Рівадавія. Allmusic.com
